1 грудня 2018 р.

105 років від дня народження Платона Микитовича Воронька (1930-1988), українського поета


Платон Микитович Воронько народився 1 грудня 1913 р. у с. Чернеччина на Сумщині. Батько його був сільським ковалем, дід — мандрівним лірником. «Мати моя, Марфа Іванівна, — згадував пізніше поет, — була ніжною, сором’язливою і постійно сумовитою жінкою. Природа нагородила її винятковим голосом. Зимовими вечорами, сидячи за прялкою чи ткацьким верстатом, вона співала тихо й сумно, ніби в піснях розмовляла сама з собою. Сліпий дідусь на зимову холоднечу повертався додому і теж співав під ліру чи кобзу козацькі думи або ним же придумані пісні зі страшними сюжетами. Так що в нашій сім’ї достатки були, вважай, тільки в піснях». Платона природа також наділила чудовим голосом і слухом.
У дитинстві хлопець виховувався вдома, а з одинадцяти років – в охтирському дитячому містечку-інтернаті.
Він є автором понад 30 збірок віршів і поем та великої кількості книжок і книжечок для дітей.
Серед творів, написаних ним для дітей, є вірші, балади, казки і фантастичні поеми як героїчного, так і побутового характеру. Ці твори багатопланові жанрово і тематично, розраховані на сприймання малят та школярів. У них насамперед впадають в око невимушеність авторської розповіді чи розмови з дітьми.
Він тонко відчуває гумор народної примовки, приказки, приповідки, охоче і з великим тактом використовує веселий, влучний жарт. Близький до народної поетичної творчості засіб ми знаходимо в багатьох віршах Воронька, як, наприклад, «Про бичка», «Пиріг», «Обновки», «Не хвались».
Серед дитячих творів П. Воронька особливе місце займає драматизована поема «Казка про Чугайстра» – це один з найкращих і найдовершеніших творів такого жанру. Твір приваблює читача чарівністю поетичних картин, в яких тонко поєднується казкове, фантастичне з реальним. Це високопатріотичний твір.
Дитячі вірші автора містять значний виховний потенціал.
Провідна тема творчості П. Воронька — праця. Кілька десятиліть ходить по країні Дитинства хлопчик Помагай — роботящий, чесний, завжди готовий прийти на допомогу. Враховуючи здатність дитини до наслідування, її бажання бути кращою, поет радить:
Ось і ти часу не гай.
Будь, як хлопчик Помагай.
З віршів останніх років Платон Микитович дуже любив жартівливу «Пісню вороного», де обґрунтовувалося його власне прізвище:
Коли був я тонконогим
лошаком,
Називали мене люди
вороньком,
Заплітала в сизу гриву кісники
Мила юнка, що водила до ріки…
П. Воронько залишив свій яскравий слід в українській поезії. Своєю творчістю він вплинув на багатьох українських митців, зокрема на В. Симоненка, Д. Павличка та ін.
Платон Воронько — «поет-пісняр» (за словами М. Рильсько­го). Кілька десятків його віршів покладено на музику, деякі і них стали популярними піснями.
«Я не знаю, чи читатимуть те, що я написав для дорослих, а діти читатимуть довго…» – був переконаний Платон Воронько. Так, його вірші стали улюбленими для багатьох поколінь юних читачів, вони живуть між людей, звучать на дитячих святах, вивчаються в школі, його книжки для малят виходили мільйонними накладами.




25 листопада 2018 р.

180 років від дня народження Імена Семеновича Нечуя -Левицького, українського письменника


  «Писати треба так, як люди говорять.»
І. Нечуй-Левицький
 «Іван Левицький – се великий артист зору, колосальне,
  всеобіймаюче око України.» І. Франко 
Народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, в сім’ї сільського священика. У 7 років віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік. Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем. 1861 року вступає до Київської духовної академії. 1865 року закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії в гімназіях Каліша та Седлеця. Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати. З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів. Потрапляє під таємний нагляд жандармерії. 1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року.  «Українське життя – то не початий рудник,  що десь під землею, хоч за його вже бралися  такі високі таланти, як Шевченко…» І. Нечуй-Левицький Твори:
-         1868 р. «Дві московки»
-         1876р. повість «Микола Джеря»
 -         1875р. комедія «На кожум’яках»
 -         1875р. історична драма «Маруся Богуславка»
 -         1878р. повість «Бурлачка»
 -         1879р. повість «Кайдашева сім’я»
 -         1881р. «Старосвітські батюшки та матушки»
-         1890р. «Українські гумористи й штукарі»
 -         1893р. повість «Над Чорним морем»
 -         1907р. «Сучасна часописна мова в Україні»
 -         1914р. «Граматика української мови» в 2-х ч.



20 листопада 2018 р.

Всесвітній день дитини


Діти — найбільше щастя, яке тільки може бути в житті кожної людини. Поява дитини в сім’ї кардинально змінює життя її членів в кращу сторону, розфарбовуючи в яскраві фарби звичайні будні. Багато малюки ростуть в люблячих сім’ях і з дитячих років оточені теплом і турботою, але, на жаль, є винятки. Далеко не всі діти на Землі розвиваються в нормальних умовах. 
Для того щоб ще раз звернути увагу суспільства на цю глобальну проблему, було вирішено подарувати дітям свято — Всесвітній день дитини. У даній статті ми докладно розповімо про нього. Ви дізнаєтеся не тільки, коли відзначається Всесвітній день дитини, але і отримаєте цікаву інформацію.


16 листопада 2018 р.

Міжнародний день толерантності


Міжнародний день толерантності (терпимості) був оголошений ЮНЕСКО в листопаді 1995 року з нагоди 50-річного ювілею цієї організації і відзначається щорічно 16 листопада.
    У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри.
    Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього.
    В 1996 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам-членам щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний день терпимості, приурочивши до нього відповідні заходи, орієнтовані як на навчальні заклади, так і на широку громадськість.
Декларація принципів терпимості звертається до держав, які мають гарантувати створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм.
    У статті 2 Декларації говориться, що для того, щоб зробити суспільство більш терпимим, держави мають ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з прав людини.
    Обов’язково розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві принципу рівних прав та можливостей для всіх груп та окремих людей.
    Ратифікація документів та створення законодавства це тільки  перший крок для формування реальної толерантності в суспільстві.
    Навіть, ратифікувавши основні міжнародні документи із захисту прав людини, наша держава та суспільство ще далекі до того, щоб стверджувати, що толерантність – це ознака нашого життя.
    Навчання починається з дітей, яких варто вчити бути не просто «такими як всі», а поважати інших, вміти висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію.
  Тож ЮНЕСКО пропонує відзначати День толерантності у школах і вищих навчальних закладах усіх країн-членів Організації Об’єднаних Націй.
    Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування.
Як що в двох словах то, терпимість допомагає вижити людству як виду. Чим кращі взаємовідносини будуть між людьми, тим більше шансів вирішити різні проблеми: екологичні, технологічні та інші.

5 листопада 2018 р.

Закрутилася в небі осінь



Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!




Настала дивна пора – прекрасна і ніжна осінь... Вона дарує всім перед сніжною і холодною зимою свої останні теплі деньки, чудові миті, чарівний, ледве вловимий аромат яскравих осінніх квітів, привабливу красу вже зібраних плодів і, звичайно ж, якийсь замислений , може, навіть трохи сумний, але в той же час радісний настрій.

Цьому дивовижному часу року був присвячений літературно-музичний вечір "Закрутилася в небі осінь". Свято осені в бібліотеці-одне з найяскравіших і барвистих заходів, що стало вже доброю традицією. На святковий захід були запрошені учні 4 класу СШ № 51 .
Читальний зал в цей день відразу наповнився дитячим сміхом, радістю, веселощами, іграми і зустріччю з прекрасним. Гостей чекала зустріч з чудовою осінньою порою, з прекрасним світом поезії, музики і живопису, невеликі і цікаві осінні вікторини та загадки.

Дітки згадали, що осінь буває різна. Одна – радісна, яскрава і багата урожаєм, називають її «золотою». Інша – непримітна собою, сумна, з тихим плачем дощику, туманами і падаючим листям. Цей період називають пізньою осінню. З задоволенням діти відгадували загадки про місяці осені, називали її прикмети. А в грі-розминці "Підбери епітет до осені" діти проявили кмітливість і активність. Поділившись на дві команди, швидко називали чудові барвисті прикметники, що характеризують осінь: дощова, романтична, золота, вітряна, листопадна, іскриста і навіть казкова. Присутні з цікавістю слухали про те, як і чому в давнину називали осінні місяці.
Діти дізналися, що саме осінь надихала багатьох поетів і письменників, художників і композиторів на створення прекрасних і геніальних творів.
Наприкінці заходу діти підвели загальний підсумок – осінь прекрасна і приваблива по-своєму. Вона несе душі щедрість, серцю-тепло від людського спілкування, вносить в наше життя неповторну красу!

По усміхненим і радісним обличчам наших гостей було зрозуміло, що яскравий і цікавий захід їм сподобався, знайшов відгук в їх серцях і викликал позитивні емоції. І хочеться сподіватися, що літературно-музичний вечір «Закрутилася в небі осінь» залишиться у дітей приємним спогадом, а осінь завжди буде радісною і щасливою порою року.