День слов'янської писемності й культури

В Україні День слов’янської писемності й культури встановлено відповідно до Указа Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 і відзначається щорічно 24 травня.

Щорічно 24 травня у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія - творців слов’янської писемності.24 травня православна церква згадує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі.

Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки - глаголиця і кирилиця.

Глаголиця була розповсюджена у X-XI ст.ст. переважно у західній частині Балканського півострова та у Великоморавському князівстві, де проповідували брати. Кирилиця була створена дещо пізніше. В основу абетки було покладено грецьке письмо. Кирилиця була розповсюджена у південних, східних та західних слов’ян.

Великого значення набувають не лише для Русі, але й для усього слов’янства чудові взірці давньої літератури: «Повість временних літ», «Слово о полку Ігоревім», «Повчання» Володимира Мономаха, звід законів «Руська правда».  

Культурний взаємовплив здійснювався на той час різними шляхами і найперше через особисті контакти давньоруських і болгарських просвітників, шляхом безпосереднього спілкування населення на нижньому Дунаї, вихідців з Русі і Болгарії, в монастирях Костянтинополя і Афона.

Благотворний взаємовплив проявлявся також у сфері мистецтва, насамперед, в архітектурі, живопису, церковно-півчому мистецтві, в художніх ремеслах, народній творчості в цілому, в побуті. Християнська культура, привнесена з Візантії через Болгарію, зазнавала впливу корінної культури слов’ян.

  Творилося нове мистецтво, що пережило віки. Знайомство з такими видатними спорудами культової архітектури XI-XIV ст. як Софійський собор, Золоті ворота, церковно-соборний ансамбль Києво-Печерської лаври у Києві і Боянська церква у Софії, церква Сорока мучеників у Тирново, церкви святих Івана Хрестителя, Стефана, архангелів Михаїла і Гавриїла, храм Вседержителя в Несебрі тощо дозволяє говорити про спільні риси, зокрема, в способі змішаної кладки стін, при якому ряди каменю і цегли чергуються, а також у внутрішньому художньому оформленні приміщень, що проявляється в схожості мозаїки і фрескового живопису іконопису і стінопису, за стилем і змістом, за художнім виконанням, розташуванням, за характером виробів художнього ремесла.

Писати про впливи і взаємовпливи можна багато. Це тема не однієї публікації. 

ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ.

18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу. 

11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». У ній наводилися претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. У реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь». 

Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 чоловік, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу» заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.

 Таким чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис. осіб на загальне спецпоселення, 6 тис. у табори управління резервів, 6 тис. до ГУЛАГу, 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також 2882 росіян, українців, циган, караїмів та представників інших національностей, яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.

Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав Радянської армії. Протягом 1945-1946 рр. в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз’єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів – навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму. В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення. 

Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 р. «Про правовий статус спецпоселенців» відзначалося, що спецпоселенці користуються всіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них, голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а всі зміни у сім’ях повинні були доповідатися міліції у триденний термін.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.

Міжнародний день сім'ї.

20 вересня 1993 року відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН було запроваджено Міжнародний день сім’ї, який відзначається щороку 15 травня. На думку тодішнього генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї – єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою. Родина як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки родині міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу.

У всі часи за ставленням держави, а також за становищем родини в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз родини та держави – необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян. З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона є джерелом любові, поваги, солідарності та прихильності, тим, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина.

Слово «родина» походить від кореня «род», «рід», що говорить саме за себе. «Сім’я» має відношення до «семені» та продовження роду, тобто народження і виховання дітей, яке традиційно вважається основним призначенням створення сім’ї. Родина була і залишається хранителькою духовних цінностей, родинних традицій, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. З родини починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина.

Міжнародний день сім’ї відзначають і в нашій країні. Дуже хотілося б, щоб цей день став особливим святом, адже українці споконвіків славилися міцними сімейними устроями, багатодітністю, духовною єдністю поколінь, повагою до батьків та до жінки-матері.

10 травня- День матері !!!

У календарі свят для мами визначений особливий день, який святкується в Україні у другу неділю травня. Офіційне державне свято День матері в У календарі свят для мами визначений особливий день, який святкується в Україні у другу неділю травня.
 У багатьох країнах світу відзначають День матері 13 травня. В Україні - цей день відзначається в другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.




Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.

Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина для своїх дітей.

Безумовно, День матері - це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.


Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.

В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.

День Перемоги !!!

8–9 травня Україна традиційно вшановує День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

 У ці дні важливо нагадати про непересічну роль українців у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловити повагу всім борцям проти нацизму, увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у ці роки.

Утверджуючи традицію відзначення 8 та 9 травня в європейському дусі “не святкуємо, а вшановуємо”, пропонуємо згадувати Другу Світову з акцентом на ролі людей, які боролися проти нацизму. Тому цього року Український інститут національної пам’яті  обрав тему “Українці в лавах Об’єднаних Націй перемогли агресора” для інформаційної кампанії. Ми прагнемо розкрити трагічні роки війни через долі та звитяги чоловіків і жінок – уродженців різних куточків України та світу, які воювали у регулярних арміях або були партизанами, служили у допоміжних формуваннях або на передовій, пройшли всю війну або героїчно загинули в боротьбі. Важливо, що хоч би де перебували ці українці та вихідці з України, вони пліч-о-пліч з іншими народами воювали проти нацизму та дістали високі відзнаки країн, у лавах яких вони служили.

8 травня 1945 року набув чинності Акт про капітуляцію Німеччини. Ця дата дає можливість оцінити внесок Українського народу в перебіг і завершення Другої світової війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а також винести життєво важливі уроки для нашої держави сьогодні.

З червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50 % бійців. Загальна кількість осіб, мобілізованих за роки війни з України до радянських Збройних сил перевищує 6 мільйонів бійців. Кожний другий з них загинув, а кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом.

8 травня для наших земляків воєнні дії не припинилися, а продовжувалися щонайменше до 2 вересня 1945 року, коли на борту американського лінкора “Міссурі” було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.

Отже, історія кожного з українців та українок, які воювали в Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США – це історія мужності й самопосвяти в ім’я спільної перемоги над агресором.

7 травня-Міжнародний день радіо

У наш час з Днем радіо прийнято вітати працівників телебачення, підприємств зв'язку, радіоаматорів і всіх, чия робота залежить від радіохвиль. Крім того, це свято можна вважати професійним днем радіоведучих, завдяки яким радіоефіри стали надзвичайно популярними.

Поява цього свята нерозривно пов'язана з діяльністю видатного російського електротехніка Олександра Попова, який одним з перших спробував перетворити електромагнітні коливання в зрозумілу ретрансляційну людську мову і таким чином створив перший прототип радіоприймача.Того дня він зробив наукову доповідь про новий метод бездротової передачі електричних сигналів з використанням радіохвиль і провів перший публічний сеанс радіозв’язку. 

Через рік Попов представив перший прилад, здатний передавати радіосигнали, переславши на відстань близько 250 метрів радіограму, яка складалася всього лише з двох слів: Генріх Герц. Через 50 років після цього, у 1945 році, 7 травня стали відзначати День радіо.

Настільки звичне для нас явище, як радіосигнал, ще сто років тому вважалося чимось немислимим, надприродним.

Тому задовго до появи цього свята, детекторні приймачі могли дозволити собі лише небагато людей. Стрімкий розвиток радіотехнологій призвів до того, що зараз на основі перших розробок Попова створено такі революційні явища, як телебачення і мобільний зв'язок. Вони щільно увійшли в наше життя. І дякувати за ці блага цивілізації ми повинні людям, які могли б вважати своїм професійним святом День радіо. У наш час з Днем радіо прийнято також вітати працівників телебачення, підприємств зв'язку, радіоаматорів і всіх, чия робота залежить від радіохвиль. Крім того, це свято можна вважати професійним днем радіоведучих, завдяки яким радіоефіри стали надзвичайно популярними.

Міжнародний день солідарності трудящих.

1 травня 2020 року Україна 101-й раз офіційно відзначатиме День солідарності трудящих, або День праці і весни, який разом з нами святкують у 143 країнах світу.
Перший мітинг відбувся у Львові ще 1 травня 1890 року водночас із подібними акціями у Франції, Великій Британії, Іспанії, Данії, Італії. Робітники вимагали поліпшення умов праці, встановлення 8-годинного робочого дня, виступали за міжнародну солідарність, протестували проти мілітаризму.Страйки і демонстрації закінчилися кровопролитним зіткненням з поліцією. 
Уперше день міжнародної солідарності трудящих був відзначений у 1890 році в Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччині, Данії, Іспанії, Італії, США, Норвегії, Франції, Швеції і деяких інших країнах. 

Мало хто знає, що святкування Дня праці має досить глибоке коріння і сягає тих часів, коли стародавні землероби відзначали день родючості і землі, пов’язаний із язичницькою богинею Майєю. Поступово, в міру поширення світових релігій, цей зміст свята слабшав і відмирав.

В сучасній Україні до Дня праці ставлення неоднозначне саме через те, що в СРСР він був чи не основним офіційним святом з девізом “Мир. Праця. Травень”, з парадами і демонстраціями. Для більшості українців нині – це додаткові вихідні – і не більше, а також можливість провести “маївки” – веселі зібрання із шашликами і піснями. Зрозуміло, цього року, через карантинні заходи, пов’язані з пандемією коронавірусу, від цієї в цілому непоганої традиції доведеться відмовитись.

Вітаємо усіх людей з цим весняним святом праці, оновлення і активної життєвої позиції. Бажаємо міцного здоров’я, оптимізму, подолання всіх труднощів, радості і щастя!!!