185 років від дня народження Марка Твена

Книжкова виставка  «Марк Твен: надзвичайна мудрість великого таланту» 

30 листопада виповнюється 185 років від дня народження видатного американського письменника Марка Твена, який подарував світові історії знаменитих "хуліганів" Тома Соєра і Гекльберрі Фінна. 

"Я з’явився на світ у 1835 році разом із кометою Галлея… Бог, напевно,  вирішив: ось два чудернацьких явища, які неможливо пояснити…" Цікаво, що і пішов він життя також під знаком комети. За рік до смерті він сказав: “Я прийшов в цей світ разом з кометою Галлея і піду разом з нею”. Так і сталося. 

Він ще за життя став легендою. Одна з газет назвала його "другою пам'яткою Америки". Після цього він став так і підписувати свої листи, які йшли до нього з усіх куточків землі. У більшості випадків на них була одна й та сама адреса: "Америка, Марку Твену". І що цікаво, вони легко знаходили свого адресата.

Очевидці стверджували, що туристи з усього світу приїжджали до США тільки для того, щоб подивитися на два дива – Ніагарський водоспад і письменника Марка Твена. 

28 листопада – День пам’яті жертв голодоморів

День жалю... День скорботи, печалі
Запалив нашу пам’ять. Свічки –
Це ті душі, листочки опалі,
Хто став тінню в голодні роки.

28 листопада 2020 року - День пам’яті жертв Голодомору. Цього дня Україна і ввесь демократичний світ вшановує пам'ять 7 мільйонів невинних жертв Голодомору – геноциду української нації.

 О 16:00 буде оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання та акцію «Запали свічку». 

В 1932-1933 роках на нашій землі радянська влада організувала голод, вилучивши, експортувавши та просто знищивши продукти харчування. Органи державної влади, військові загони, міліція фізично заблокувала мільйони українців в межах охопленої голодом території і прирекла на смерть.Мільйони жінок, чоловіків і дітей померли в жорстоких муках…

 Смерть мільйонів ніде не була зафіксована… Мільйони не були поховані, як того вимагає культура і елементарна людяність… Спогади тих, хто вижив, архівні матеріали та дослідження вчених підтверджують, що в 1932-1933 роках радянська влада вчинила злочин геноциду проти української нації з метою недопущення виходу України із складу Радянського Союзу. Цих людей вбили, бо вони були частиною української нації, її рушійною силою. Бо вони виявили рішучість протистояти радянському режимові.

Сьогодні ми, громадяни України, живемо у власній, незалежній державі, наявність якої могла б захистити наших пращурів в 1932-1933 роках, і через прагнення до якої їх знищили. Наш моральний обов’язок вшановувати пам'ять жертв Голодомору та переказувати історію геноциду українців кожному новому поколінню.

Пам'ять про Голодомор – це виклик українофобії, ненависті, грубим порушенням прав людини, дискримінаціям та геноцидам.

Видатні українці : Єліна Заржицька

27 листопада 2020 року-60 років від дня народження Єліни Іванівни Заржицької

Вітаємо з Днем народження!

Єліна Іванівна Заржицька народилася 27 листопада 1960 року в 

м. Дніпропетровську. 

Здобула освіту в Національному гірничому університеті. Маючи технічну освіту, обрала шлях діяльності на творчій ниві дитячої книги, створюючи свої зразки літературної казки, легенди на основі фольклорних традицій, сюжетних і мовних особливостей Придніпров'я.

Знайомство з книгою та любов до читання у Єліни ще з дитинства,які прищепили бабуся та дідусь.Школа навчила мислити творчо,тоді і з'явилися прозові та поетичні "спроби пера".Та визнання прийшло після народження сина,коли у 1996 році перемогла на міжрегіональному конкурсі "Письменники-дітям",а в дитячому журналі "Сакура" була надрукована її перша казка.Того ж року її прийняли до секції літератури для дітей і юнацтва "Джерело" при обласній організації НСПУ,з того часу і пише,і публікується постійно,передаючи дітям у спадок любов до книги.

Є.Заржицька пише украінською і російською мовами в жанрах казки,пригодницької та історичної повісті для дітей молодшого і середнього шкільного віку,деякі твори ввійшли до шкільноі програми.

Міжнародний день терпимості (толерантності) був оголошений ЮНЕСКО в листопаді 1995 року з нагоди 50-річного ювілею цієї організації і відзначається щорічно 16 листопада.16 листопада 1995 року держави-члени ЮНЕСКО ухвалили Декларацію принципів терпимості. В 1996 році Генеральна Асамблея запропонувала державам-членам щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний день толерантності, приурочивши до нього відповідні заходи, орієнтовані як на навчальні заклади, так і на широку громадськість.

На жаль, останнє десятиліття принесло людству багато зла, агресії та випадків нетерпимості по відношенню до представників інших релігій, інших рас, інших держав.

Цей день нагадує всім нам про те, що насильство, тероризм, етнічне та релігійне переслідування — це ті явища, яким не повинно бути місця в 21 столітті.

Широкомасштабний геноцид повинен змусити кожну людину замислитись над своїми особистими вчинками, оскільки толерантність потрібно проявляти не тільки на рівні держав та націй, а й на рівні спілкування між близькими людьми.

Толерантність можна назвати цінним даром, даним згори. Отримав її кожен, але не кожен здатен бути настільки сильним, щоб скористатися нею.

13 листопада, у всьому світі відзначають Міжнародний день доброти. Це свято засновано для того, щоб хоча б раз у рік нагадувати людям про важливість прояву людяності та взаємодопомоги у повсякденному житті.

Відзначати це свято вперше запропонували учасники волонтерського руху "За доброту", що виник в Японії у 1997 році. Датою для нього був обраний день відкриття у 1998 році в Токіо I-ї конференції Всесвітнього руху доброти.

Всесвітній день доброти – це свято дії, тому й заходи, приурочені до цього пам'ятного дня, завжди спрямовані на допомогу нужденним людям. Воно має надихати людей на добрі вчинки і сприяти за допомогою їх поліпшенню життя в світі.

У День доброти бажаю неймовірних подій, щирих людей поруч і приємних новин! Нехай цей день пройде в колі дорогих тобі людей, подарує добрі чудеса, ніжність, посмішки і позитив, а все хороше примножиться на мільйон! Зі святом вас!

Твори добро
                            Ти усміхнися небу,                             
усім, хто біля тебе:
і братику й сестричці,
і сонечку й травичці.
Люби усіх довкола,
удома та у школі,
і ця любов із Неба
повернеться до тебе.

Прощай дрібні образи
і помирись одразу.
Хто вміє всім прощати,
сильнішим здатен стати.
Твори добро, дитино,
і у твоїй родині
воно знайде домівку
віднині і довіку.

Бажаю, щоб цей світ був добрим до вас. Бажаю, щоб вас оточували добрі люди. Адже сьогодні – Всесвітній день доброти. Так нехай ваше життя виключає біди та негоди. Нехай кожен день дарує усмішки і щастя!

 Книжкова виставка: Шукач пригод !!!

До 165-річчя від дня народження Роберта Льюіса Стівенсона.

 

Світова слава : У 1866 р. вийшла перша книжка Стівенсона – “Пентландське повстання”. Світова слава прийшла до Льюіса у 1883 р. після виходу роману “Острів скарбів”.

Острів Самоа :  До кінця своїх днів Стівенсон жив серед тубільців, на острові Уполу, одному з островів Самоа. Він вивчав місцевий фольклор, дружив із тутешніми мешканцями, брав участь у їхньому житті, залюбки їздив верхи і багато працював не лише за письмовим столом, а й фізично.

День української писемності та мови — щорічно святкується 9 листопада. Встановлене свято було на честь Нестора літописця, послідовника Кирила і Мефодія. Саме його вважають “батьком українського письма”.

Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава.

У день української писемності та мови традиційно у нас щорічно проводяться тематичні заходи, читання віршів, літературні вечори. Кожного року по радіо лунає традиційний диктант, у якому можуть взяти участь усі охочі — навіть за межами України.

Всеукраїнський радіодиктант національної єдності-це унікальний захід,який організовує Українське радіо до Дня української писемності  та мови 9 листопада.Національна радіокомпанія України започаткувала акцію ще 2000 року.Відтоді щороку слухачі-студенти та учні  і викладачі беруть участь у написанні та з'ясовують,наскільки добре знають мову.Відтак можна відправити роботу на Українське радіо для перевірки ,а можна дочекатися,поки текст з'явиться на сайті чи буде підбито підсумки в прямому ефірі,та перевірити власноруч.

І на останок,любіть,поважайте та вдосконалюйте нашу мову,адже мова,як і Україна,-у нашому серці,і починається вона з кожного з нас

“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”

Панас Мирний

Видатні украінці

6 листопада виповнюється 165 років від дня народження Дмитра Яворницького – легендарного історика, археолога, етнографа, фольклориста.

 Дмитро Іванович Яворницький народився 25 жовтня (6 листопада) 1855 року в селі Сонцевка (село Борисівка) наХарківщині, в родині бідного сільського псаломщика. Початкову освіту здобув у рідному селі, закінчив Харківську повітову школу, навчався в Харківській духовній семінарії. Після закінчення Харківського університету в 1881 році Д. І. Яворницький був залишений при кафедрі російської історії позаштатним стипендіатом для підготовки до професорського звання. У той же час він викладав історію в ряді середніх навчальних закладів Харкова. Дмитро Іванович цікавився історією рідного краю, побутом; влітку вчений ходив по безкрайніх степах України, оглядав кургани, городища, старовинні церкви; записував пісні, думи, розповіді про запорожців.

Після двох років роботи при Харківському університеті він переїжджає до Петербурга. Там викладає в середніх школах і на Вищих жіночих курсах. Починаючи з 1883 року, він видає ряд невеликих робіт про Запоріжжя, а в 1888 році виходить його перша велика двотомна праця «Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу». У 1892 році з’являється перший том праці «Історія запорізьких козаків». Д.І. Яворницький був членом багатьох наукових організацій і товариств. У 1886 році був обраний дійсним членом Російського археологічного товариства в Петербурзі, а в 1906 році – членом Московського археологічного товариства. Вчений був членом Полтавської, Таврійської, Псковської, Катеринославської губернських вчених архівних комісій, Українського наукового товариства в Києві, Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка в Львові. У 1886 – 1891 рр. Дмитро Яворницький викладав історію в гімназії і на педагогічних курсах в Петербурзі. У 1891 році «за свою зайву любов до всього українського» російським урядом вчений засланий в степи Середньої Азії. З весни 1894 до весни 1895 рр. Яворницькому дозволено працювати наїздами в московських архівах і бібліотеках, що значно полегшило написання третього тому «Історії запорізьких козаків». У 1896 році вчений стає спочатку приват-доцентом, а згодом професором Московського університету. Викладає археологію та історію малоросійського козацтва, читає «Спеціальний курс з історії Малоросії і Запоріжжя». Паралельно з педагогічною роботою Дмитро Яворницький продовжував дослідження історії Запорізької Січі, організовуючи археологічні розкопки на Запоріжжі та відвідуючи архіви Москви, Варшави, Києва, Соловецького монастиря і зарубіжні (Туреччина, Персія, Палестина).

 З 1902 по 1932 рр. Дмитро Іванович Яворницький працював директором Катеринославського крайового історичного музею. Музей, по суті, був створений його руками і став для нього другим домом. У роки першої світової війни Яворницький Д. І. активно брав участь в зборі коштів для сиріт, поранених і біженців. У 1927 році він був призначений відповідальним керівником археологічного нагляду над розкопками на території будівництва Дніпрогесу. В історичних дослідженнях основна увага Дмитро Яворницький присвятив історії Запорізької Січі. Великі заслуги вченого історика перед наукою. Він зібрав матеріал для складання словника української мови на 6000 слів, великих збірок народних пісень, казок, байок, розкопав понад 1000 курганів. Весь свій різноманітний матеріал з історії Запоріжжя він передав нащадкам у вигляді 150 великих друкованих робіт. Поетична творчість Д.І. Яворницького – понад 60 віршів. Переважна більшість їх опубліковано в збірнику «Вечірні зорі» (1910 г.). Тільки за 1927 – 1929 рр. було виявлено та зареєстровано 36936 різних старовинних речей, написано більше сотні щоденників, зроблено понад 1000 фотографій, малюнків і зарисовок. Частина цих знімків історик використовував в географічно-історичному нарисі «Дніпровські пороги» (1928 р), в якому поміщені 86 ілюстрацій. У 1929 році Д.І. Яворницький був обраний дійсним членом Української академії наук. До останніх днів свого життя вчений історик не припиняв діяльності.

Дмитро Іванович Яворницький помер 5 серпня 1940 року в Дніпропетровську, де і був похований на міському кладовищі. Але в 1961 році його останки перенесені на територію Дніпропетровського історичного музею. Указом Президії Верховної Ради УРСР музею присвоєно ім’я Д. І. Яворницького. У будинку, де в 1905 – 1940 рр. жив Яворницький Дмитро Іванович, відкрито меморіальну кімнату-музей і встановлено меморіальну дошку.