20 лютого 2014 року Україна прощалася із загиблими на
Майдані героями України. Тодішній президент В. Янукович оголосив 20 лютого
днем жалоби за Небесною сотнею. Що це було: жалюгідна спроба виправити
ситуацію, відверте підлабузництво, лицемірне бажання продемонструвати свою
"відданість" народу і врятувати власну шкуру? Хто зна… Та що б це не
було, офіційно чи не офіційно, за наказом чи проти чиєїсь волі, це відбулось би
за будь-яких обставин.
Юні хлопці, чоловіки та жінки вже ніколи не повернуться
додому, не обіймуть близьких, не посміхнуться друзям. Сумно і боляче. Хто б міг
подумати, що в 21 столітті, після всього, що пережила наша (і не тільки)
держава, все повториться знову. Схоже, людство не квапиться вчитись на своїх
помилках…
Сьогодні кількість загиблих вже вимірюється тисячами. І
кінця, поки що, цьому не видно. Не будемо говорити про те, хто і за що
бореться. Ця тема вже достатньо висвітлена в просторах інтернету, в коментарях,
у повсякденних розмовах в чергах та автобусах. Давайте в цей день просто
віддамо шану тим, хто "положив серце й душу за нашу свободу".
Немає коментарів:
Дописати коментар