22 грудня 2018 р.

185 років від дня народження Марка Вовчка (Марія Олександрівна Вілінська) (1833 - 1907), української письменниці, етнографа, перекладача


Марко Вовчок коротка біографія Народилася 10 грудня 1833 р. в маєтку Єкатерининське Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї. Виховувалася в приватному пансіоні в Харкові, після закінчення якого у 1848 році оселяється у тітки в м. Орлі.
У 1851 році одружується із засланим до Орла за участь у діяльності Кирило-Мифодієвського товариства студентом Київського університету Панасом Марковичем та виїжджає з ним на Україну. Проживаючи в 1851 — 1858 рр. у Чернігові, Києві, Немирові на Вінниччині вивчила життя, культуру, мову українського народу. Пізніше у Петербурзі у 1859 вона вже як автор збірки «Народні оповідання» потрапляє в коло видатних літераторів. У 1859 — 1867 рр. перебуває за кордоном, де знайомиться з видатними людьми. Після повернення з-за кордону зближується з видавцями «Отечественных записок», веде в цьому журналі рубрику зарубіжної літератури, публікує свої оригінальні твори й переклади. У 1867 — 1878 рр. найяскравіше виявився талант письменниці як російського романіста. Виступає Марко Вовчок і як критик, редактор петербурзького журналу „Переводы лучших иностранных писателей“. 24 травня 1870-го року Марко Вовчок підписала контракт з петербурзьким видавцем Звонарьовим про укладання нею та редагування ілюстрованого місячника „Переводы лучших иностранных писателей“. Скликаний третейський суд з 19 літераторів визнав Вовчок винною у плагіаті. Після цього випадку, який осоромив письменницю, вона переїхала жити в глушину — в маєток своїх знайомих у Тверській губернії. Померла 28 липня 1907 в м.Нальчик на Кавказі, де і похована. Твори Марко Вовчок – дві книги „Народних оповідань“ (1857 — перший том, 1862 — другий том) – соціальна повість „Інститутка“ (1859–1861) – оповідання: „Чари“ „Максим Гримач“ „Данило Гурч“ – історичні казки-повісті: „Кармелюк“ „Дев’ять братів і десята сестриця Галя“ „Невільничка“ „Гайдамаки“ „Сава Чалий“ – повісті „Три долі“ „Павло Чорнокрил“ „Сестра“ „Дяк“ „Тюлевая баба“ „Записки причетника“ .

19 грудня 2018 р.

День Святителя Миколи Чудотворця


Святитель Миколай народився у III столітті в р. Патари, області Лікії у Малій Азії. Його житіє свідчить, що немовля Микола три години простояв у купелі хрещення, "віддаючи тим честь Святої Трійці". Благочестиві батьки, побачивши, що їх чадо відзначено особливою благодаттю, звернули увагу на його духовне виховання. Коли хлопчик виріс, його дядько, єпископ р. Патари, висвятив його в пресвітери і пророчо передбачив майбутнє великого угодника Божого.
Коли батьки святителя Миколая померли, він вжив свою багату спадщину на благодійні справи. Через кілька років свого душпастирства він зібрався в Палестину на прощу. В дорозі на море в ньому відкрився дар прозорливості та чудотворення: святитель предвозвестил бурю і силою молитви приборкав її, а також воскресив впав з щогли матроса.


1 грудня 2018 р.

105 років від дня народження Платона Микитовича Воронька (1930-1988), українського поета


Платон Микитович Воронько народився 1 грудня 1913 р. у с. Чернеччина на Сумщині. Батько його був сільським ковалем, дід — мандрівним лірником. «Мати моя, Марфа Іванівна, — згадував пізніше поет, — була ніжною, сором’язливою і постійно сумовитою жінкою. Природа нагородила її винятковим голосом. Зимовими вечорами, сидячи за прялкою чи ткацьким верстатом, вона співала тихо й сумно, ніби в піснях розмовляла сама з собою. Сліпий дідусь на зимову холоднечу повертався додому і теж співав під ліру чи кобзу козацькі думи або ним же придумані пісні зі страшними сюжетами. Так що в нашій сім’ї достатки були, вважай, тільки в піснях». Платона природа також наділила чудовим голосом і слухом.
У дитинстві хлопець виховувався вдома, а з одинадцяти років – в охтирському дитячому містечку-інтернаті.
Він є автором понад 30 збірок віршів і поем та великої кількості книжок і книжечок для дітей.
Серед творів, написаних ним для дітей, є вірші, балади, казки і фантастичні поеми як героїчного, так і побутового характеру. Ці твори багатопланові жанрово і тематично, розраховані на сприймання малят та школярів. У них насамперед впадають в око невимушеність авторської розповіді чи розмови з дітьми.
Він тонко відчуває гумор народної примовки, приказки, приповідки, охоче і з великим тактом використовує веселий, влучний жарт. Близький до народної поетичної творчості засіб ми знаходимо в багатьох віршах Воронька, як, наприклад, «Про бичка», «Пиріг», «Обновки», «Не хвались».
Серед дитячих творів П. Воронька особливе місце займає драматизована поема «Казка про Чугайстра» – це один з найкращих і найдовершеніших творів такого жанру. Твір приваблює читача чарівністю поетичних картин, в яких тонко поєднується казкове, фантастичне з реальним. Це високопатріотичний твір.
Дитячі вірші автора містять значний виховний потенціал.
Провідна тема творчості П. Воронька — праця. Кілька десятиліть ходить по країні Дитинства хлопчик Помагай — роботящий, чесний, завжди готовий прийти на допомогу. Враховуючи здатність дитини до наслідування, її бажання бути кращою, поет радить:
Ось і ти часу не гай.
Будь, як хлопчик Помагай.
З віршів останніх років Платон Микитович дуже любив жартівливу «Пісню вороного», де обґрунтовувалося його власне прізвище:
Коли був я тонконогим
лошаком,
Називали мене люди
вороньком,
Заплітала в сизу гриву кісники
Мила юнка, що водила до ріки…
П. Воронько залишив свій яскравий слід в українській поезії. Своєю творчістю він вплинув на багатьох українських митців, зокрема на В. Симоненка, Д. Павличка та ін.
Платон Воронько — «поет-пісняр» (за словами М. Рильсько­го). Кілька десятків його віршів покладено на музику, деякі і них стали популярними піснями.
«Я не знаю, чи читатимуть те, що я написав для дорослих, а діти читатимуть довго…» – був переконаний Платон Воронько. Так, його вірші стали улюбленими для багатьох поколінь юних читачів, вони живуть між людей, звучать на дитячих святах, вивчаються в школі, його книжки для малят виходили мільйонними накладами.