17 листопада 2021 р.

 Молодь-це наше майбутнє !!!

У Міжнародний день студентів
Бажаю радісних моментів,
Веселощів, емоцій виру,
Насолодитись святом щиро!
Дається легко хай наука,
В біді хай друг протягне руку,
Хай все виходить, все вдається,
Фортуна хвостиком хай в’ється!

Україна, як і весь світ, відзначає Міжнародний день студента 17 листопада. Дату було встановлено в 1946 році в Празі на Всесвітньому конгресі студентів у пам'ять про чеських студентів-патріотів.Насправді таке довгоочікуване і веселе молодіжне свято як День студента має зовсім не оптимістичну історію. Він був заснований в пам'ять про криваву трагедію, яка сталася в 1939 році в окупованій німцями Празі.

На сьогодні Міжнародний день студентів є символічним днем об'єднання учнів усіх факультетів і навчальних закладів з метою зміцнення ролі студентства в громадському та політичному житті своєї країни.

В усі часи та в усіх країнах студентство було та залишається активною силою, що рухає суспільство вперед.Сьогодні майже в кожного українця в родині або серед друзів знайдеться студент, і привітати його хочеться так, щоб підняти йому настрій та налаштувати на наступний навчальний рік.

Шановне студентство! Вітаємо кожного з вас зі святом, яке Міжнародне студентське товариство традиційно відмічає 17 листопада. Цей день є святом молоді, торжества справедливості та солідарності студентів! Бажаємо здоров’я, пригод, добрих змін, краси відносин та радості кожного дня. 

14 листопада 2021 р.

 


Найвідоміша шведська авторка й одна з найвидатніших письменниць світу Астрід Анна Емілія Ліндґрен народилася 14 листопада 1907 року.

У нас її знають передусім за повістями про Пеппі Довгапанчоху та Карлсона. Але її літературна спадщина значно багатша. Станом на 2019 рік її книжки було видано 107 мовами загальним накладом 165 млн примірників. Зрозуміло, що зараз ці показники вже значно вищі.

Коли Астрід Ліндгрен одружилася і стала матір’ю, вона вигадувала різні цікаві історії для своїх дітей. 1941 року вона записала повість, яку розповідала своїй доньці, коли та хворіла, а через три роки подала її до одного з найбільших шведських видавництв. Там повість відхилили. Того ж року інше видавництво оголосило конкурс на найкращу книжку для дітей. Астрід Ліндгрен написала повість «У Бріт-Марі легшає на серці», подала рукопис на той конкурс, і він отримав другу премію. Так у шведській літературі з’явилося нове ім’я — Астрід Ліндгрен.

Через рік те саме видавництво знов оголосило конкурс, і Астрід Ліндгрен подала на нього відхилений рукопис. Він отримав першу премію. Це була «Пеппі Довга панчоха». Книжку видали, і вона мала великий успіх — на сьогодні її перекладено понад шістдесятьма мовами світу, серед них і українською.

Астрід Ліндгрен була не просто відомою письменницею, а й дуже шанованою людиною. Важливою персоною, людиною, відомою всій країні, вона стала завдяки численним виступам по радіо й телебаченню. Тисячі шведських дітей виросли, слухаючи по радіо книги Астрід Ліндгрен в авторському виконанні. Її голос, її обличчя, її погляди, її почуття гумору були знайомі більшості шведів ще з 50-60-х років, коли вона вела на радіо й телебаченні різноманітні вікторини й розмовні програми. До того ж Астрід Ліндгрен завоювала публіку своїми виступами на захист такого типово шведського явища, як любов до природи й захоплення її красою.

Властиві їй прагнення до рівноправності й турботливе ставлення до людей допомагали письменниці долати бар’єри, що поставали у зв’язку з її високим становищем у суспільстві. Вона з усіма спілкувалася однаково сердечно та з повагою — чи то був шведський прем’єр-міністр, глава іноземної держави чи один з її читачів-дітей. Іншими словами, Астрід Ліндгрен жила згідно зі своїми переконаннями, завдяки чому стала предметом захоплення й поваги, як у Швеції, так і поза її межами.

9 листопада 2021 р.

 День української писемності та мови

9 листопада українці у всьому світі відзначають надзвичайно важливе свято – День української писемності та мови.

Це свято започаткували ще у 1997 році, коли президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови у консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови».

Дата Дня української мови та писемності припадає на православне свято – День вшанування преподобного Нестора-літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Адже дослідники вважають, що саме з його праці розпочинається писемна українська мова.

Упродовж століть українська мова, так само як і її носії – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав.

Однак попри це, з кожним роком українська мова розквітає: носіїв рідної мови стає дедалі більше, молодь все частіше популяризує українську в соцмережах та спонукає до її вжитку у мовленні. І сьогодні українською мовою розмовляють понад 45 мільйонів людей.

Друзі, говорімо українською, щоб нас побачив світ, побачив успіх України, її духовні та інтелектуальні надбання! 

Вчімо українську та шануймо її! 

7 листопада 2021 р.

 

7 листопада ‒ 85 років від дня народження Миколи Степановича Вінграновського



 

 

 

 

«Я обізвався серцем в 
світ» М. Вінграновський

 Його називають «чарівником слова», «степовим Сварогом», «вінграном», «зітканим з любові». Це все про Миколу Степановича Вінграновського.

Український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист і поет Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 р. в місті Первомайську Миколаївської області в сім’ї селянина. Батько письменника Степан Миколайович Вінграновський походив із села Кумарі, що на Миколаївщині, працював столяром. Матір Вінграновського – Зінаїда Олександрівна походила із села Стара Корениха, сьогодні Миколаївська область. Матір письменника була родом з бідної та багатодітної сім'ї, тому через скрутне становище ще з дитинства Зінаїда Олександрівна працювала наймичкою в панському маєтку. Згодом матір письменника разом із сестрою Анною перебралися жити в село Кумарі, і там познайомилася з батьком Степаном Миколайовичем і одружилися. Зінаїда Вінграновська стала взірцем для свого сина, вона дуже любила розповідати історії, читати книги, любила свою Батьківщину. Про важливість матері у формуванні особистості письменника свідчать його спогади, саме матері Микола завдячує, тим що в роки голодомору він зміг вижити. Образ матері письменник пронесе крізь свій творчий шлях. Батько Миколи Вінграновського все життя чесно трудився і його образ у творчості письменника постав, як воїна-хлібороба.

У 1962 році письменник вступив до спілки письменників України. Перші поетичні публікації Миколи Вінграновського датуються 1957 роком (журнал «Дніпро» №2). Перші вірші з’явилися друком у 1975 р., а перша збірка – «Атомні прелюдії» – вийшла у 1962 р. Виразним свідченням подальшого творчого розвитку Миколи Вінграновського стали збірки «На срібнім березі» (1978), «Ластівка біля вікна» (1981) , «На добраніч» (1983).

Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський почав писати і прозу. В повістях та оповіданнях «Первінка», «Сіроманець», «Гусенятко», «Кінь на вечірній зорі», «У глибині дощів», «Літо на Десні» та інших він то веселою, то сумовитою поетичною барвою поєднує світ людей зі світом звірів, птахів, рослин, з життям всього живого й «неживого» (власне, вся природа у Миколи Степановича Вінграновського вищою мірою жива).

У творчості М. Вінграновського були твори та поезії та для дітей. На початку 60-х років з'явилося оповідання «Бинь-бинь-бинь», «Чорти», збірка віршів «Андрійко-говорійко». Саме за вагомий внесок у дитячу літературну творчість – письменник був нагороджений державною премією ім. Тараса Шевченка. Дитяча тема у творчості М. Вінграновського, це не просто тема, а сфера співіснування людини та природи, товаришування дитини та природи, яке втрачене у світі дорослих. Саме у віршах, які писав автор він відчував себе дитиною, повертався назад у минуле, бо тільки у дитинстві ми можемо відчувати себе вільним. Дитяча література Миколи Степановича вважається новаторською, тому що його вірші написані з дитячою уявою, з поетичністю дитячої душі.

3 листопада 2021 р.

3 листопада – день народження Самуїла Маршака


Самуї́л Я́кович Марша́к— радянський російський дитячий письменникпоетперекладачдраматургкритик. Насамперед відомий як автор п'єси-казки «Дванадцять місяців». Перекладав сонети та інші твори Шекспіра, англійську поезію, зокрема вірші для дітей, а також поезію з інших мов. Максим Горький називав його "засновником російської (радянської) дитячої літератури".

Народився в єврейській сім'ї заводського майстра Якова Мироновича Маршака (1855—1924). Його батько працював старшим робітником на заводі з виробництва мила. Отримав хорошу домашню освіту. Раннє дитинство та шкільні роки Самуїл провів у містечку Острогозьк під Воронежем. У гімназії учитель словесності прищепив любов до класичної поезії, заохочував перші літературні спроби майбутнього поета, вважав його вундеркіндом. Його брат Ілля, який писав під псевдонімом М. Ільїн (1896-1953), та сестра Лія, яка писала як Єлена Ільїна (1901-1965), обоє стали радянськими письменниками.













Один із поетичних зошитів Маршака потрапив до рук Володимира Стасова, відомого російського критика та мистецтвознавця, який посприяв подальшому розвиткові юнака. За сприяння Стасова Самуїл переїжджає в Санкт-Петербург, де навчається в одній із найкращих гімназій. Цілі дні він проводить у публічній бібліотеці, в якій працював Стасов.

1904 року вдома у Стасова Маршак познайомився з Максимом Горьким, який поставився до нього з великим зацікавленням і запросив його на свою дачу в Ялті, де Маршак жив у 1904—1906 роках.

Друкуватися почав 1907 року.

Один із творців і організаторів радянської дитячої літератури. 1923 року вийшли дві перші книжки для дітей.