30 вересня 2020 р.


 Бібліотеки - один з інструментів нашої цивілізації, який вже багато століть доводить свою ефективність в процесах збереження, накопичення і передачі людських пізнань. Вважається, що вперше аналоги сучасних бібліотек з’явилися ще близько 2,5 тис. років до нашої ери на Сході. Це були зібрані в одному з древніх вавілонських храмів міста Ніппур глиняні таблички на яких їх сучасники запам’ятали важливу для них інформацію для наступних поколінь. У Київській Русі перші бібліотеки стали відкривати після прийняття християнства. Це були церковні бібліотеки, серед яких у той час найбільшою вважалася заснована в 1037-му році князем Ярославом Мудрим бібліотека Софії Київської. У цій бібліотеці зберігалося понад дев’ятсот книг, що були виготовлені тоді виключно вручну.

Звичайно ж іноді книги безповоротно гинули в запалі пожеж і військових баталій, згадаємо лише знамениту Олександрійську бібліотеку. Так, з Софіївської бібліотеки збереглися тільки лічені екземпляри, серед яких найвідоміші - це безцінне Євангеліє. Примітно, що саме Слово Боже, Слово про спасіння і про Спасителя, було для людей найбільш цінною книгою, гідною збереження для наступних поколінь. Книга - Рейнське Євангеліє, на якій приносили клятву французькі королі, а нині, продовжуючи цю традицію, приносять присягу президенти Франції, колись вивезла з Києва Анна, дочка Ярослава Мудрого, це одна з тих небагатьох збережених книг знаменитої Софіївської бібліотеки.

Масштабний розвиток і поширення бібліотек почалося в XVI столітті. У Львові та Острозі з’явилися великі книгосховища. Вони створювалися при освітніх установах. Бібліотека Київської академії була організована в XVII столітті, а в XVIII столітті наявність бібліотек увійшло в моду у заможних і шляхетських родів, козацьких старшин, будинків єпископів, при монастирях і різноманітних школах.

За часів радянської влади бібліотечна справа була невід’ємною частиною державної політики.
На сьогоднішній день в Україні функціонують близько 40 тисяч великих і малих бібліотек. Однією з провідних вважається Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ, сленг. Вернадка), Державна історична бібліотека, Державна бібліотека України для дітей, Національна парламентська бібліотека і т. д. Загальна кількість бібліотечних працівників, зайнятих у цій справі становить близько 53-х тисяч фахівців. Щороку українські книгосховища обслуговують понад 17,5 мільйонів читачів.




29 вересня 2020 р.

Видатні украінці






Сцена-мій кумир,театр--священний

храм для мене.

Іван Карпенко-Карий



1845 народився Іван Карпенко-Карий (Тобілевич), український драматург, прозаїк, актор, режисер, один з корифеїв українського побутового театру. Від 1859 служив дрібним чиновником. 1863 заснував аматорський гурток, до якого приєднався М. Кропивницький. 1869 одружився з Н. Тарковською. 1871 неподалік м. Кіровограду на землі, що дісталася в спадок, побудував садибу (після смерті дружини 1881 назвав Надеждівкою – нині це історико-культурний заповідник "Хутір Надія"). Ставши членом Товариства з поширення ремесел і грамотності (нелегальний українофільський гурток), пропагував революційно-визвольні ідеї, розповсюджував заборонену літературу.


 Восени 1883 за політичну неблагонадійність звільнений зі служби та висланий на 3 роки до м. Новочеркаськ під гласний нагляд поліції.

 Від 1888 – актор трупи свого брата М. К. Садовського. 1890 разом зі своїм молодшим братом П. Саксаганським створив "Товариство російсько-малоросійських артистів". Під керівництвом його брата товариство стало найкращим українським театральним колективом, що плідно розвивав традиції української сцени. На базі цього товариства виникла об'єднана трупа корифеїв українського театру "Малоросійська трупа", а згодом – "Товариство малоросійських артистів під керівництвом П. Саксаганського за участю Івана Карпенка-Карого". Літературну діяльність почав у середині 1870-х як критик, фейлетоніст, публіцист. У драматургії виступив на початку 1880-х. Написав 18 оригінальних п'єс і переробив 3 п'єси інших авторів. З нагоди 100-річчя від дня народження Карпенка-Карого 1945 його ім'я присвоєно Київському інституту театральних мистецтв.









24 вересня 2020 р.

Всесвітній день моря !!!

 


Сьогодні – Всесвітній день моря (World Maritime Day). Свято входить до переліку міжнародних днів, що відзначаються під егідою Організації Об’єднаних Націй у штаб-квартирі IMO та в усьому світі. Відзначається з 1978 року за рішенням Х сесії Асамблеї Міжурядової морської консультативної організації (ИМКО) в останній четвер вересня.

Мета Всесвітнього дня моря привернути увагу міжнародної громадськості до того, який непоправний збиток морям і океанам наносять перелов риби, забруднення водоймищ і глобальне потепління. Два найбільш важливі завдання - підвищення безпеки на морі і попередження забруднення морського середовища, зокрема нафтою.


Близько 70% планети покрито водою. Біомаса всіх морських мешканців - від водоростей до блакитних китів - складає 90% біомаси всіх живих організмів планети. Існування більшості представників різних видів морської флори і фауни пов’язано з кораловими рифами.
За даними ООН, за останні 100 років такі види риб, як тунець, тріска, марлін були виловлені на 90%. Близько 21 мільйонів бареллей нафти щорічно виливається в моря й океани. Синтетичні відходи, що скидаються у великі водойми, є причиною загибелі мільйонів морських птахів і 100 000 морських ссавців на рік. Через глобальне потепління за останні 100 років рівень води у великих водоймах планети піднявся на 10-25 см.


А перевезення вантажів морським транспортом, як найбільш ефективним і рентабельним способом міжнародних перевезень товарів, також порушують екосистеми морів і океанів. Адже 80% глобальної торгівлі здійснюється за допомогою морського транспорту.

Тому проведення Всесвітнього дня моря, який щороку присвячений певній актуальній екологічній темі, супроводжується різними природоохоронними заходами, екологічними акціями і мітингами в різних країнах світу.



15 вересня 2020 р.

130 років від дня народження Агати Крісті


 Вся сіль хорошого детективу полягає в тому,

щоб підозрюваний у вбивстві не здавався читачеві таким,

а у фіналі виявилося, що вбив саме він.  


А. Крісті



Агату Крісті знають у всьому світі! «Королева детективу» – одна з найвідоміших письменниць усіх часів і народів, справжня літературна рекордсменка, чиї твори перекладені 100 іноземними мовами накладом понад 2 мільярди примірників (третє місце після Біблії та доробку У. Шекспіра), екранізовані більш ніж 100 разів, а п’єса «Мишоловка» за 65 років безперервних постановок продемонстрована понад 25 тисяч разів! Агата Крісті – один із символів Великої Британії, нагороджена званням Кавалер-дама (жіночий еквівалент звання Лицар), улюблена письменниця не одного покоління читачів, «мати» безсмертних образів детективів – міс Марпл та Еркюля Пуаро
.


Перший роман Агати Крісті – «Таємнича пригода в Стайлзі» – написаний наприкінці Першої світової війни, в якій письменниця брала участь, перебуваючи у волонтерському медичному загоні. У цьому романі вона створила образ Еркюля Пуаро – маленького бельгійського детектива, якому судилося стати найпопулярнішим героєм у літературі детективного жанру після Шерлока Холмса. Цей роман був опублікований видавництвом «Бодлі-Гед» у 1920 році.


Після цього Агата Крісті щороку видавала по книжці, а в 1926 році написала свій шедевр – «Убивство Роджера Екройда». То була її перша книжка, опублікована видавництвом «Колінз», що започаткувала плідну й ефективну співпрацю автора з видавництвом, яка тривала 50 років і спонукала до створення 70 книжок. «Убивство Роджера Екройда» стало також першою книжкою Агати Крісті, яка була інсценована – під назвою «Алібі» – й успішно поставлена на сцені одного з лондонських театрів Вест-Енду. «Пастка на мишей» – найславетніша п’єса письменниці – була вперше поставлена в 1952 р. і не сходить зі сцени протягом найтривалішого часу в історії театральних вистав.



Найуспішніший бестселер п
исьменниці «Сонне вбивство» з’явився друком у 1976 р., коли славетної письменниці вже не стало, після чого вийшли її автобіографія та збірка оповідань «Останні справи міс Марпл», «Пригода в затоці Поленза» й «Поки триває світло». У 1998 р. «Чорна кава» стала першою з п’єс Агати Крісті, на сюжеті якої інший автор, Чарльз Осборн, побудував свій роман.

Приклад життя Агати Крісті дає змогу за уславленим класиком світової літератури побачити звичайну жінку, часом слабку, часом надзвичайно сильну; жінку, яка мріяла стати оперною співачкою, кохала бідного льотчика, вміло керувала автомобілем, любила займатися серфінгом, погано куховарила, подорожувала одна на Східному експресі та фотографувала для чоловіка знайдену на розкопках кераміку; жінку, яка забувши про всі умовності свого аристократичного середовища, вивчала медицину і впродовж двох світових воєн, не лякаючись жодних труднощів, працювала в лікарнях та аптеках і перенесла цей досвід у свої безсмертні твори.


13 вересня 2020 р.

360 років від дня народження Даніеля Дефо


 «Тринадцять разів я був багатий

і тринадцять разів упадав у злидні,

причому жодного разу не відчув

перехід із королівського кабінету у в’язницю».

Д. Дефо

Данієль Дефо англійський письменник і публіцист. Відомий, у першу чергу, як автор пригодницького роману «Робінзона Крузо». У біографії Дефо слід виділити три періоди за переважаючим родом занять: до сорока років він був комерсантом, після сорока – журналістом і приблизно з шістдесяти років – письменником. Народився Данієль наприкінці 1659 року чи на початку 1660 року – точна дата біографам і донині невідома. Його батько – Джеймс Фо – був торговцем. Майбутній письменник здобув освіту у відомій на той час дисентерській академії Чарльза Мортона у Стоук-Ньюігтоні, де вивчав богослов’я, а також класичні й нові мови, історію, географію та математику. Батько хотів бачити свого сина священиком, але Даніель розмірковував інакше.



Літературну діяльність Даніель Дефо почав 1697 року як журналіст і публіцист памфлетом «Нариси проектів», у якому пропонував ряд політичних і економічних реформ. У багатьох творах Д. Дефо захищав інтереси пуристанської буржуазії, проте часто піднімався до загальнодемократичних ідей (стаття «Клопотання вбогої людини», 1698, та ін.). Виступав проти зарозумілості дворян (віршована сатира «Чистокровний англієць», 1701). У 1702 році Даніель Дефо опублікував анонімно памфлет «Як найшвидше розправитися з дисентерами». За це був ув’язнений і поставлений до ганебного стовпа. Даніель Дефо є автором «Безсторонньої історії життя і діянь Петра Олексійовича, нинішнього царя Московії» (1723), присвяченої оцінці діяльності російського царя Петра I.

Всесвітню славу Дефо здобув романом «Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо» (1719). Також відомими романами письменника є «Капітан Сінглтон» (1720), «Історія полковника Жака», «Моль Фландерс» (обидва — 1722), «Роксана» (1724) та інші.

Найбільший вплив на світову культуру мав роман Д. Дефо «Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо», який викликав численні наслідування й переробки. Зокрема, й українською мовою авторства Б. Д. Грінченка (1891).  У 1856 році на засланні Тарас Григорович Шевченко створив малюнок на тему цього твору «Робінзон Крузо». Незмінною популярністю користується сюжет роману в кінематографістів, аніматорів і на телебаченні — в різні роки до нього зверталися кіно- і телемитці з Італії, Чехословаччини, Франції, США.  А в 1972 році на Одеській  кіностудії         С. Говорухіним було знято за романом художню стрічку «Життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо». Український переклад роману вийшов у 1978 році.


Хочеться наголосити, що письменник активно продовжував свою творчу та інтелектуальну діяльність і в поважному віці. В цей час Дефо насолоджу-вався своїми статками і спокійним розміреним життям у власному домі в Ньюінгтоні, поблизу Лондона, в оточенні трьох доньок. Його син, вже одружений, жив окремо і також займався літературою…


12 вересня 2020 р.

День міста


Святкування Дня міста Дніпро проводиться з 70-х років XX століття, а в 2001 році був прийнятий Статут міста, яким затверджена офіційна дата проведення цього Дня - друга неділя вересня. У цей день проводяться різні святкові заходи по всьому місту.

Урочисте відкриття святкування Дня міста традиційно пройде біля пам’ятника О. Полю. Повна програма включає парад військового оркестру, концерти українських зірок і фестиваль духових оркестрів на площі Героїв Майдану. Там же буде представлений арт-проект «Битва хорів», в якому беруть участь більше, ніж десяток музичних колективів, карнавальна хода та всеукраїнський конкурс вуличного танцю на Європейській площі.

Місце на березі Дніпра, де знаходиться нинішнє місто Дніпро, з давніх-давен було досить сприятливим для проживання.На території міста і найближчих околиць археологами були відкриті стоянки людини епохи кам’яного віку (40-16 тис. років. до н. е.), неолітичних мисливців, кочівників: кіммерійців, скіфів, сарматів (II тис. до н.е. - початку I тис. н.е.). Вже з тих незапам’ятних часів існував зв’язок по Дніпру і Чорному морю зі Східним Середземномор `ям. У III-IV століттях за 40 км на південь від Дніпро (зараз с. Башмачка) знаходився один з центрів Готської імперії, а, за деякими версіями, і її столиця, Данпрстадт. Існували поселення і в межах міста. Потім через край пройшли войовничі орди гунів, аварів, булгар, мадярів ...

Офіційно місто було засновано під час візиту Катерини Другої, яка заклала перший камінь у будівництво Преображенського собору 9 травня 1787 року. 
У 1796 році Катеринослав за указом нового імператора Павла було перейменовано на Новоросійськ.
В 1802 році імператор Олександр I повернув місту стару назву - Катеринослав.

У 1918-1919 роках місто мало офіційну назву Січеслав. У липні 1926 було перейменоване на Дніпропетровськ - завдяки розташуванню на річці Дніпро та на честь одного з діячів комуністичного руху Григорія Петровського, який починав трудову та революційну діяльність у Дніпропетровську. Наприкінці 1920 - 1930-х рр.. Дніпропетровськ перетворився на основну базу металургійної промисловості Півдня СРСР.
У травні 2016 згідно виконання закону про декомунізацію, місто змінило назву на Дніпро.

8 вересня 2020 р.


З Днем грамотності я тебе вітаю,Не робити помилок в словах побажаю,
Вчися і працюй, і книжки читай,
Систематично мову свою розвивай!

8 вересня у всьому світі відзначають день грамотності. Мета – пояснити, що бути грамотним важливо не тільки для кожної людини, а і для суспільства загалом.
Ви вважаєте себе грамотною людиною? Впевнені? Вміння читати - лише мала частина вміння бути грамотною людиною, а ось здатність використовувати прочитане, отримуючи вміння для себе, оточуючих вас людей, близьких і сім’ї - це більш вагома частина вміння бути грамотним, хоча і не завжди вирішальна.

Ви часто вмієте використовувати прочитане з користю?
Це просто - лише потрібно намагатися бути трохи більш уважним, трохи більш терплячим, по можливості не плутати «грішне» з «праведним» і обов’язково не спостерігати себе в очах своїх мудрецем, інакше ви можете так і не помітити користі тієї інформації, яка раптово з’явилася перед вами.

Грамотність - свято для людства, яке досягло вражаючого прогресу в цій галузі, довівши кількість грамотних людей у світі до чотирьох мільярдів. Однак грамотність для всіх - дітей, молоді та дорослих - ще не до кінця досягнута мета.

1 вересня 2020 р.

День знань!!!

Традиційно в День знань 1 вересня або в найближчий робочий день, якщо свято припадає на вихідні, в школах відбуваються урочисті лінійки з нагоди початку навчального року. Учні та їхні батьки дарують вчителям квіти, вітають з початком навчального року. У школах проводиться перший святковий урок.
1 вересня починаються заняття і в середніх спеціальних та вищих навчальних закладах. У цих закладах, як правило, проводять урочисті збори тільки для першокурсників. Для інших же 1 вересня починаються безпосередньо заняття.
Останніми роками підхід до цього дня змінюється. У 2018 році стартував проект "Нова українська школа". Як результат - багато шкіл відмовилися від проведення лінійок, замінюючи їх іншими заходами для школярів і батьків.
Яким же буде свято в школах? Міносвіти рекомендує провести зі школярами перший урок про правила безпеки в умовах пандемії коронавірусу.
1 вересня 2020 року є дуже незвичним для учнів та вчителів, адже вперше школа розпочала навчання в умовах пандемії. Проте свою радість чи сум від початку навчання учні не можуть приховати.

Відчуття, які виникають першого вересня, не можливо порівняти ні з якими іншими відчуттями з нашого дитинства. День знань завжди відрізняється яскравістю вражень і нових переживань, нових надій і несподіваних зустрічей. 
Перший дзвінок і початок нового навчального року - це свято викладачів та вчителів, студентів та учнів, батьків, наших друзів і в якійсь мірі навіть свято, яке якимось неймовірним дивом об’єднує всі покоління.