Українська культура, одна з небагатьох, яка змогла вистояти
під могутнім натиском чужих агресивних впливів, зберегти свою самобутність,
первозданну чистоту і незамуленість.
Прародителями української культури можна вважати культуру
індоєвропейських предків слов’ян, слов’янські культурні джерела, культури
Київської Русі – дохристиянську і християнську.
Без сумніву, культурний розвиток народів відбувається в
процесі їх постійних взаємовідносин. Чим більше різних впливів акумулює в собі
культура народу, тим більш культурним є цей народ.
Українська культура зайняла гідне місце в культурі світовій.
Наслідками цього стали, з одного боку, система освіти і
вченість, побудовані на західних зразках, з іншого – приниження української
мови як „простонародної” і, в той же час, становлення новоукраїнської
літератури, написаної саме цією народною мовою.
І це потрібно розуміти не як парадокс історії, а як
закономірність внутрішньої сили української культури, яка мала вагомий вплив на
будівництво імперської культури, такі визначальні її напрямки, як література,
живопис, наука і музика.
В той же час, не можна применшувати вплив російської
культури на українську.
Українська культура проникнута також козацьким нескореним
національним духом свободи і вольності.
Не можна оминути увагою феномен „соціалістичної культури”,
адже Україна в цей період, не дивлячись на всі втрати, в тому числі і криваві,
зробила гігантський ривок в освіті, культурі, науці і техніці. Репрезентацією
держави в цій галузі і його культурним розвитком повинно було займатися
Міністерство культури України, яке і було створене.
Зараз Міністерство культури реорганізовано в Міністерство
культури і туризму України, перевизначені його завдання і обов’язки.
В сучасному українському суспільстві, де культура часто
виявляється непотрібною, важливо визначити і стверджувати високі моральні
принципи, засновані на тисячолітньому духовному і культурному набутку українського
народу, щоб не опинитися на задвірках культурного прогресу.
Немає коментарів:
Дописати коментар