Платон Микитович Воронько народився 1 грудня
1913 р. у с. Чернеччина на Сумщині. Батько його був сільським
ковалем, дід — мандрівним лірником. «Мати моя, Марфа Іванівна, — згадував
пізніше поет, — була ніжною, сором’язливою і постійно сумовитою жінкою. Природа
нагородила її винятковим голосом. Зимовими вечорами, сидячи за прялкою чи
ткацьким верстатом, вона співала тихо й сумно, ніби в піснях розмовляла сама з
собою. Сліпий дідусь на зимову холоднечу повертався додому і теж співав під
ліру чи кобзу козацькі думи або ним же придумані пісні зі страшними сюжетами.
Так що в нашій сім’ї достатки були, вважай, тільки в піснях». Платона природа
також наділила чудовим голосом і слухом.
У дитинстві хлопець виховувався вдома, а з одинадцяти років
– в охтирському дитячому містечку-інтернаті.
Він є автором понад 30 збірок віршів і поем та
великої кількості книжок і книжечок для дітей.
Серед творів, написаних ним для дітей, є вірші,
балади, казки і фантастичні поеми як героїчного, так і побутового
характеру. Ці твори багатопланові жанрово і тематично, розраховані на
сприймання малят та школярів. У них насамперед впадають в око невимушеність
авторської розповіді чи розмови з дітьми.
Він тонко відчуває гумор народної примовки, приказки,
приповідки, охоче і з великим тактом використовує веселий, влучний жарт.
Близький до народної поетичної творчості засіб ми знаходимо в багатьох віршах
Воронька, як, наприклад, «Про бичка», «Пиріг», «Обновки», «Не хвались».
Серед дитячих творів П. Воронька особливе місце займає драматизована
поема «Казка про Чугайстра» – це один з найкращих і найдовершеніших
творів такого жанру. Твір приваблює читача чарівністю поетичних картин, в яких
тонко поєднується казкове, фантастичне з реальним. Це високопатріотичний твір.
Дитячі вірші автора містять значний виховний
потенціал.
Провідна тема творчості П. Воронька — праця. Кілька
десятиліть ходить по країні Дитинства хлопчик Помагай — роботящий, чесний,
завжди готовий прийти на допомогу. Враховуючи здатність дитини до наслідування,
її бажання бути кращою, поет радить:
Ось і ти часу не гай.
Будь, як хлопчик Помагай.
З віршів останніх років Платон Микитович дуже любив
жартівливу «Пісню вороного», де обґрунтовувалося його власне прізвище:
Коли був я тонконогим
лошаком,
Називали мене люди
вороньком,
Заплітала в сизу гриву кісники
Мила юнка, що водила до ріки…
П. Воронько залишив свій яскравий слід в українській поезії.
Своєю творчістю він вплинув на багатьох українських митців, зокрема на В.
Симоненка, Д. Павличка та ін.
Платон Воронько — «поет-пісняр» (за словами М. Рильського).
Кілька десятків його віршів покладено на музику, деякі і них стали популярними
піснями.
«Я не знаю, чи читатимуть те, що я написав для дорослих, а
діти читатимуть довго…» – був переконаний Платон Воронько. Так, його вірші
стали улюбленими для багатьох поколінь юних читачів, вони живуть між людей,
звучать на дитячих святах, вивчаються в школі, його книжки для малят виходили
мільйонними накладами.
Немає коментарів:
Дописати коментар