17 вересня 2021 р.

17 вересня ‒ народився Михайло Михайлович Коцюбинський.

Михайло Коцюбинський – одна з найяскравіших і найсвоєрідніших постатей в українській та усій світовій літературі кінця ХІХ сторіччя. В своїх творах він показав силу й енергію простих трударів, їх нездоланну стійкість у боротьбі за нове справедливе життя, відобразив соціальні і національні прагнення українського народу, оспівав його високу поетичність.

Український письменник і громадський діяч Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 року в місті Вінниці в сім'ї дрібного урядовця. Освіту здобував у Барській початковій школі (1875-1876 рр.) та Шаргородському духовному училищі (1876-1880 рр.).

Михайло Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси та швидко головним полем його письменницької діяльності стала художня проза. З перших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1884), «21-го грудня, на Введеніє» (1885), «Дядько та тітка» (1885).
Друкуватися почав у 1890 році. Львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка».
У п'ятиліття перед революцією 1905-1907 років Михайло Коцюбинський написав і опублікував повість «Fata morgana» (1904), в якій показав головні зрушення у свідомості селянства і нові тенденції в еволюції соціальної психології села, які на повну силу виявилися під час революції. Друга частина повісті «Fata morgana» (опублікована в квітневому номері «Літературно-наукового вісника» за 1910).У 1906-1912 роках Михайло Коцюбинський створив новели «Сміх», «Він іде» (1906), «Невідомий», «Intermezzo», «В дорозі» (1907), «Persona grata», «Як ми їздили до Криниці» (1908), «Дебют» (1909), «Сон», «Лист» (1911), «Подарунок на іменини», «Коні не винні», образки-етюди «Хвала життю!», «На острові» (1912), а також повість «Тіні забутих предків» (1911).
Його називали Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти і дітей. У своїх творах оспівував цвіт яблуні, жайворонкову пісню, дитячі очі, малював словом людську біду і красу.