«Писати треба так, як люди говорять.»
І. Нечуй-Левицький
«Іван Левицький – се великий артист зору,
колосальне,
всеобіймаюче око України.» І. Франко
Народився 25
листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, в сім’ї сільського
священика. У 7 років віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному
училищі при Богуславському монастирі. У 14 років вступив до Київської духовної
семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік. Закінчивши семінарію, рік хворів, а
потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем. 1861
року вступає до Київської духовної академії. 1865 року закінчує академію із
званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську
мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії в
гімназіях Каліша та Седлеця. Одночасно з педагогічною діяльністю починає
писати. З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем
російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів.
Потрапляє під таємний нагляд жандармерії. 1885 року І.Нечуй-Левицький йде у
відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці.
До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях. Останні дні провів на
Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду
2 квітня 1918 року. «Українське життя –
то не початий рудник, що десь під
землею, хоч за його вже бралися такі
високі таланти, як Шевченко…» І. Нечуй-Левицький Твори:
- 1868 р. «Дві московки»
- 1876р. повість «Микола Джеря»
-
1875р. комедія «На кожум’яках»
-
1875р. історична драма «Маруся Богуславка»
-
1878р. повість «Бурлачка»
-
1879р. повість «Кайдашева сім’я»
-
1881р. «Старосвітські батюшки та матушки»
- 1890р. «Українські гумористи й
штукарі»
-
1893р. повість «Над Чорним морем»
-
1907р. «Сучасна часописна мова в Україні»
-
1914р. «Граматика української мови» в 2-х ч.
Немає коментарів:
Дописати коментар