6 листопада 2020 р.

Видатні украінці


6 листопада виповнюється 165 років від дня народження Дмитра Яворницького – легендарного історика, археолога, етнографа, фольклориста.

 Дмитро Іванович Яворницький народився 25 жовтня (6 листопада) 1855 року в селі Сонцевка (село Борисівка) наХарківщині, в родині бідного сільського псаломщика. Початкову освіту здобув у рідному селі, закінчив Харківську повітову школу, навчався в Харківській духовній семінарії. Після закінчення Харківського університету в 1881 році Д. І. Яворницький був залишений при кафедрі російської історії позаштатним стипендіатом для підготовки до професорського звання. У той же час він викладав історію в ряді середніх навчальних закладів Харкова. Дмитро Іванович цікавився історією рідного краю, побутом; влітку вчений ходив по безкрайніх степах України, оглядав кургани, городища, старовинні церкви; записував пісні, думи, розповіді про запорожців.

Після двох років роботи при Харківському університеті він переїжджає до Петербурга. Там викладає в середніх школах і на Вищих жіночих курсах. Починаючи з 1883 року, він видає ряд невеликих робіт про Запоріжжя, а в 1888 році виходить його перша велика двотомна праця «Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу». У 1892 році з’являється перший том праці «Історія запорізьких козаків». Д.І. Яворницький був членом багатьох наукових організацій і товариств. У 1886 році був обраний дійсним членом Російського археологічного товариства в Петербурзі, а в 1906 році – членом Московського археологічного товариства. Вчений був членом Полтавської, Таврійської, Псковської, Катеринославської губернських вчених архівних комісій, Українського наукового товариства в Києві, Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка в Львові. У 1886 – 1891 рр. Дмитро Яворницький викладав історію в гімназії і на педагогічних курсах в Петербурзі. У 1891 році «за свою зайву любов до всього українського» російським урядом вчений засланий в степи Середньої Азії. З весни 1894 до весни 1895 рр. Яворницькому дозволено працювати наїздами в московських архівах і бібліотеках, що значно полегшило написання третього тому «Історії запорізьких козаків». У 1896 році вчений стає спочатку приват-доцентом, а згодом професором Московського університету. Викладає археологію та історію малоросійського козацтва, читає «Спеціальний курс з історії Малоросії і Запоріжжя». Паралельно з педагогічною роботою Дмитро Яворницький продовжував дослідження історії Запорізької Січі, організовуючи археологічні розкопки на Запоріжжі та відвідуючи архіви Москви, Варшави, Києва, Соловецького монастиря і зарубіжні (Туреччина, Персія, Палестина).

 З 1902 по 1932 рр. Дмитро Іванович Яворницький працював директором Катеринославського крайового історичного музею. Музей, по суті, був створений його руками і став для нього другим домом. У роки першої світової війни Яворницький Д. І. активно брав участь в зборі коштів для сиріт, поранених і біженців. У 1927 році він був призначений відповідальним керівником археологічного нагляду над розкопками на території будівництва Дніпрогесу. В історичних дослідженнях основна увага Дмитро Яворницький присвятив історії Запорізької Січі. Великі заслуги вченого історика перед наукою. Він зібрав матеріал для складання словника української мови на 6000 слів, великих збірок народних пісень, казок, байок, розкопав понад 1000 курганів. Весь свій різноманітний матеріал з історії Запоріжжя він передав нащадкам у вигляді 150 великих друкованих робіт. Поетична творчість Д.І. Яворницького – понад 60 віршів. Переважна більшість їх опубліковано в збірнику «Вечірні зорі» (1910 г.). Тільки за 1927 – 1929 рр. було виявлено та зареєстровано 36936 різних старовинних речей, написано більше сотні щоденників, зроблено понад 1000 фотографій, малюнків і зарисовок. Частина цих знімків історик використовував в географічно-історичному нарисі «Дніпровські пороги» (1928 р), в якому поміщені 86 ілюстрацій. У 1929 році Д.І. Яворницький був обраний дійсним членом Української академії наук. До останніх днів свого життя вчений історик не припиняв діяльності.

Дмитро Іванович Яворницький помер 5 серпня 1940 року в Дніпропетровську, де і був похований на міському кладовищі. Але в 1961 році його останки перенесені на територію Дніпропетровського історичного музею. Указом Президії Верховної Ради УРСР музею присвоєно ім’я Д. І. Яворницького. У будинку, де в 1905 – 1940 рр. жив Яворницький Дмитро Іванович, відкрито меморіальну кімнату-музей і встановлено меморіальну дошку.

Немає коментарів:

Дописати коментар