Міжнародний день корінних народів світу

Корінні народи — це народи, що проживають на територіях традиційного розселення своїх предків, зберігають традиційний спосіб життя, господарювання і промислу. Це свято встановлене 23 грудня 1994 року Генеральною Асамблеєю ООН і відзначається щорічно 9 серпня.

Дане свято було призначене, щоб віддати належне всім культурам світу і подякувати представникам всіх народностей за свій внесок у розвиток людства.

Також цей день є нагадуванням про ті труднощі, з якими в сучасному світі можуть стикатися представники різних націй. Це і масова бідність, і расова дискримінація, і позбавлення базових прав людини.

У міжнародному праві поняття «корінні народи» включає ряд аспектів.

По-перше, це аборигени, тобто мова йде про споконвічне населення, про народи, які першими освоїли та оселилися на певній території.

Слід зазначити, що це — важлива складова для додання статусу корінного народу, але не єдина, і вона трактується в контексті всієї сукупності ознак.

По-друге, самобутність цих народів, яка найбільшою мірою проявляється в мові та культурі, які в умовах сучасної цивілізації поступово зникають.

По-третє, збереження самобутності цих народів вимагає збереження традиційного способу життя і традиційного способу господарювання, яке істотно відрізняється від сучасного способу.

Для корінних народів, як правило, збереження традиційного способу господарювання є умовою збереження етносу як такого.

В даний час чисельність корінних народів в усьому світі оцінюється в 370 млн чоловік, що проживають більш ніж в 70 країнах. Хоча корінні народи складають 5% населення світу, на їх частку припадає 15% найбіднішого населення планети.

Тому цей день покликаний ще й для того, щоб ми не забували про наше коріння і, по можливості, робили внесок в підтримку корінного населення своєї, окремо взятої, країни.

Адже, якщо вони зникнуть, зникне величезний пласт історичної спадщини. А без минулого немає і не може бути майбутнього

Наші улюблені гості

200 років від дня народження Пантелеймона Олександровича Куліша (1819 - 1897), українського письменника, перекладача, фольклориста

Пантелеймон Олександрович Куліш народився 7 липня 1819 р. на хуторі поблизу містечка Вороніж Чернігівської губернії (тепер Сумська область) у сім’ї заможного козака. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії та в Київському університеті. Учителював переважно в дворянських училищах та гімназіях.  З кінця 1830-х років Куліш — слухач лекцій у Київському університеті. Дістав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі.

Згодом працює в Києві, у Рівному, а коли журнал «Современник» починає друкувати в 1845 році перші розділи його славетного роману «Чорна рада», запрошують його до столиці на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету. Через два роки Петербурзька Академія наук посилає Куліша у відрядження в Західну Європу на декілька років, куди він вирушає із своєю вісімнадцятирічною дружиною Олександрою Михайлівною Білозерською, з якою побрався 22 січня 1847 року. У Варшаві Куліша як члена Кирило-Мефодіївського товариства заарештовують і повертають до Петербурга. Його ув’язнили на два місяці в арештантське відділення шпиталю, а звідти відправили на заслання в Тулу. Після довгих клопотань здобув посаду у канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей». У 1850-х повертається до Петербурга, де продовжує творити, хоча друкуватися деякий час він не мав права. Працюючи у Варшаві в 1864 — 1868 роках, з 1871 року у Відні, а з 1873 — у Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей сообщения», він готує тритомне дослідження «История воссоединения Руси». Перекладацька діяльність П. Куліша була великим внеском в українську літературу. Так, у 1897 році вийшла збірка його перекладів «Позичена кобза». До неї увійшли твори світової культури – Ф. Шиллера, Г. Гейне, Дж. Байрона, Й. Гете, 13 п’єс В. Шекспіра. Цикл творів російських поетів він назвав «Переспіви з великоруських співів». Заслуга П. Куліша в тому, що він намагався передати як зміст, так і форму творів зарубіжних класиків. І. Франко вказував, що Куліш «дав нам переклад «Гамлета», з яким можемо без сорому показатися в концерті європейських перекладів великого британця».  

П. Куліш був першим перекладачем Біблії українською мовою.

 П. Куліш водночас займався видавничою діяльністю, був активним співробітником в українському журналі «Основа». Останні роки життя провів на власному хуторі Мотронівка на Чернігівщині. Тут і помер 14 лютого 1897 р.

Твори Пантелеймона Куліша:

 – історичний роман «Чорна рада»

 – гумористичні оповідання: «Циган» «Пан Мурло» «Малоросійські анекдоти»

 – оповідання на тему нещасливого кохання: «Гордовита пара» «Дівоче серце»

 – історичні оповідання: «Мартин Гак» «Брати» «Січові гості»

 – роман «Михайло Чарнишенко, або Малоросія 80 літ назад»

 – романтично-ідилічне оповідання «Орися»

 – інші твори: «До 

кобзи» «Заспів» «Маруся Богуславка» «Рідне слово» «Святиня»

День Повітряних сил Збройних Сил України

Всі ті, хто так чи інакше пов’язує своє життя з Повітряними Силами Збройних Сил України, відзначають своє професійне свято, що носить назву «День Повітряних Сил Збройних Сил України» на підставі Указу Президента України № 579/2007 від 27-го червня 2007 року щорічно, починаючи з 2007 року в перший неділю серпня. Даним Указом визнається таким, що втратив дію Указ Президента Незалежної України, підписаний раніше, 2-го липня 1997-го року «Про День Військ Протиповітряної оборони». Це пов’язано з тим, що в 2004-му році в ході об’єднання Військ протиповітряної оборони та Військово-повітряних сил були утворені сучасні Повітряні сили України, проте історія ВПС Україні своїм корінням сягає глибоко в минуле сторіччя.

Перші згадки про Військово-Повітряні Сили України, за даними проекту DilovaMova.com, трапляються вже в далекому 1917-му році, коли в ході бурхливих подій тих революційних років Україна намагалася відстояти свою Незалежність. Після поразки Армії УНР і заснування Радянського Союзу розвиток Військово-Повітряних Сил України невід’ємно було пов’язано з розвитком всієї Радянської Армії.

Зараз Повітряні Сили Збройних Сил України включають до свого складу не тільки повітряні, а й протиповітряні компоненти, серед яких знаходяться зенітно-ракетні комплекси та радіотехнічні війська, а також ряд спеціальних військ. Це і інженерні, і розвідувальні частини і підрозділи, підрозділи метеорологічного забезпечення та РХБ захисту, частини зв’язку АСУ, РЕБ, РТЗ, частини медичного та матеріально-технічного забезпечення, а також ряд спеціальних навчальних закладів, де готують військових фахівців за різними напрямами.

Важка економічна ситуація в країні 90-х і початку 2000-х років, звичайно ж не могла не відбитися на матеріальної та технічної укомплектованості Українських ВВС, що знизило її боєготовність, однак в останні роки спостерігається цілком певний позитивний прогрес. Силами українських оборонних підприємств розпочато глибока модернізація діючої військової авіаційної техніки, проводяться заходи щодо поліпшення матеріальної бази.

У День Повітряних Сил Збройних Сил України ми поспішаємо приєднатися до привітань на адресу всіх, хто пов’язав своє життя з Повітряними Силами Україні і бажаємо їм міцного здоров’я, успіхів і радості! Зі святом!

В 2019 році День Повітряних Сил Збройних Сил України припадає на 4 серпня.

День аеромобільних військ

2 серпня в Україні відзначається . Свято було встановлено Указом Президента України № 937/99 в 1999 році.

Цей день є прикладом визнання державою свята десантників, який відзначається кожним, хто проходив службу в десантних військах, з часів першого в світі парашутного десанту під Воронежем 2 серпня 1930 року.

Аеромобільні війська входять до складу Сухопутних військ і є гордістю Збройних Сил України.

Основу аеромобільних військ складають окрема воздушнодесантная бригада, яка дислокується в Дніпропетровській області, окрема аеромобільна бригада (м.Житомир) та два окремих аеромобільних полку, які дислокуються в Миколаєві і Львівщині.

В рядах Збройних Сил України проходять службу багато воїнів-десантники, які брали участь в бойових діях в Афганістані, ліквідовували наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС, виконували завдання у складі миротворчих місій ООН.

«Крилата піхота» України знаходиться в постійній бойовій готовності і здатна виконати поставлене завдання в будь-яких умовах.

170 років від дня народження Олени Пчілки (1849 - 1930), української письменниці, фольклористки, етнографа

Справжнє ім’я – Ольга Петрівна Косач Вона була однією з найосвіченіших жінок свого часу, а її творчий доробок – значний внесок і розвиток української літератури, науки та культури. Олена Пчілка – мати поетеси Лесі Українки, сестра професора Михайла Драгоманова. 

Початкову освіту отримала вдома. Любов до літератури, української пісні, звичаїв та обрядів їй прищепили батьки. Олена Пчілка збирала зразки народних вишивок. Видала книгу «Український народний орнамент», і стала першим знавцем української вишивки. Любила гарні книжки, змолоду любила танцювати, гарно одягатись. Товаришувала з Лисенком, Старицьким, Нечуєм-Левицьким. Як маґнет, притягала молодших – Коцюбинського, Олеся, Франка. Виховання своїх шістьох дітей Олена не змогла довірити тодішній офіційній русифікованій школі. Тому разом з чоловіком навчали малечу вдома, наймали приватних викладачів.

Неодмінною умовою виховання дітей були поїздки по селах – Чекни, Жабориця, Бережці, Запруддя, Любитів, Волошки, Уховецьк, Білин, Скулин. За словами Олени Пчілки – “щоб вони проймалися там українським народним духом”. Для найталановитішої доньки Лесі – це був початок шляху що “Лісової пісні”. І пізніше Олена Пчілка була для Лесі першим цензором, критиком, організатором, переписувачем, зв’язковим, упорядником, розповсюджувачем…

 Олена Пчілка не визнавала більшовиків, вони їй платили тим самим. Арештовували її в Гадячі у 1920 році, а в 1929-му спробували притягнути до справи Спілки визволення України. Але стара письменниця тоді вже не вставала з ліжка.

День Хрещення Київської Русі

День Хрещення Київської Русі-України – державне свято в Україні від 2008 року. Відзначають цей день саме 28 липня, оскільки в цей день також вшановують пам'ять рівноапостольного святого князя Володимира, який охрестив Русь.

ІСТОРІЯ СВЯТКУВАННЯ ДНЯ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

28 липня православна церква вшановує пам'ять князя новгородського Володимира Святославовича, при якому відбулося хрещення Русі. У 970 році він став новгородським князем, а в 978 році захопив київський престол. Далі у 988 році Володимир прийняв християнство за грецьким обрядом, а після того зробив його державною релігією. У Києві хрещення пройшло досить мирно, а от в Новгороді введення християнства супроводжувалося повстаннями народу, які довелося придушувати силою.

У народному календарі ця дата отримала назву Володимир Красне Сонечко. Якщо цей день видавався сонячний, то примічали: "На Володимира Красне Сонечко сонце червоніше світить". Але, попри це селяни намагалися не виходити в поле, щоб не зустрітися з нечистою силою і не накликати на себе біду.

День хрещення Київської Русі традиційно відзначають 28 липня. У 2019-му з дати прийняття християнства в Україні минає 1031 років.

ТРАДИЦІЇ СВЯТКУВАННЯ ДНЯ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

В цей день, за традицією, проводиться хресний хід. Віряни прославляють святого князя Володимира.

Також у цей день заведено згадувати своє хрещення й міркувати про те, що значить віра для кожного з нас.

Не варто у цей день працювати, проводити генеральне прибирання і велике прання. Дозволяються лише необхідні домашні справи: помити посуд, підігріти їсти тощо.

У День Хрещення Київської Русі не лихословте, не ображайтеся й загалом не виказуйте негативних емоцій.

Церква радить відмовитися від гучних застіль, переїдання і розпивання алкогольних напоїв.

Також у цей день у всіх Володимирів іменини й не забудьте їх привітати.

120 років від дня народження Ернеста Міллера Хемінгуея (1899 - 1961), американського письменника

Книги Хемінгуея перебували під офіційною забороною в Італії (після того як він описав італійський відступ в «Прощавай, зброє!») за часів правління Муссоліні. Також його книги були заборонені в нацистській Німеччині. Віктор Хілл кілька місяців поспіль переслідував Ернеста Хемінгуея, вимагаючи у нього автограф. Нарешті, письменник здався і власноруч написав на внутрішній стороні обкладинки: «Віктору Хиллу, справжньому сучому сину, який не може зрозуміти відповіді” ні “». У Хемінгуея був шестипалий кіт Сноубол (Сніжок), нащадки якого, що успадкували шестипалість, в даний час є однією з визначних пам’яток будинку-музею письменника на Кі-Уест («коти Хемінгуея»). До кінця Другої світової війни в його будинку жили більше 20 котів, половина з яких були Шестипалі.  Зараз у будинку-музеї письменника в Кі Уест (Флорида) живе безліч котів, серед них 44 шестипалих нащадка Снєжка. Спеціальна комісія визнала їх національним надбанням.

Колись Хемінгуей посперечався, що вигадає розповідь з шести слів, яка стане самою зворушливою з усіх раніше написаних. І він виграв суперечку: «Продаються дитячі черевички. Неношені » Улюбленими коктейлями Ернеста Хемінгуея були мохіто і дайкірі. Хемінгуей дуже хотів служити в армії, однак через поганий зір йому відмовляли. Але він все ж зумів потрапити на І Світову війну, влаштувавшись водієм швидкої допомоги Підкорювач жіночих сердець був одружений чотири рази, дуже часто закохувався, не був вірним чоловіком. Хемінгуей страждав від ряду серйозних фізичних захворювань, у тому числі від гіпертонії і діабету. Він занурився в глибоку депресію з приводу стеження. Йому здавалося, що за ним усюди слідують агенти ФБР, і що всюди розставлені жучки, телефони прослуховуються, пошта прочитується, банківський рахунок постійно перевіряється. Він міг прийняти випадкових перехожих за агентів. Хемінгуея намагалися лікувати за законами психіатрії. Після 13 сеансів електрошоку письменник втратив пам’ять і можливість творити. 2 липня 1961 в своєму будинку в Кетчумі, через кілька днів після виписки з психіатричної клініки Майо, Хемінгуей застрелився з улюбленої рушниці, не залишивши передсмертної записки. Хемінгуей застрелився з рушниці Vincenzo Bernardelli. Тепер ця модель двостволки так і називається – Hemingway. Перш ніж 62-річний Хемінгуей приставив дуло до голови, він десятки разів випадково залишався живим. У бою його вразили 273 мінних осколків, а ноги прошила кулеметна черга. Він побував у п’яти аваріях і семи катастрофах. Отримав найсильніші удари, переломи і струс мозку. Двічі постраждав на полюванні, ледь не згорів під час лісової пожежі. Доля перевіряла його на стійкість, а Хемінгуей перевіряв на стійкість своїх героїв. Через 50 років після смерті, на підставі Закону про свободу інформації, в ФБР був зроблений запит про Ернеста Хемінгуея. Відповідь: стеження було, жучки були, прослушка теж була. Прослушка була навіть в психіатричній клініці, звідки він дзвонив, щоб повідомити про це.

День родини

Сучасне визначення «сім’я» являє собою подружню, громадянську, партнерську пару з дітьми або без дітей, або це одинока людина, що має принаймні одну дитину. Цікаво, що до кінця 17 століття «сім’я» включала в себе не тільки родичів, але і слуг домогосподарства.

Український День родини відносно молоде свято і відзначаєтся з 2012 року. Відповідний Указ Президента України № 1209/2011 "Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят" був підписаний 30 грудня 2011 року. Святкування цього дня має щорічний характер і встановлено на 8 липня.

Родина являє собою організовану соціальну групу, а її представники пов’язані між собою не тільки спільністю побуту, але і взаємною моральною відповідальністю, а також соціальною необхідністю, яка зумовлює потребу суспільства в духовному і фізичному самовідтворенні, звідси, мабуть і пійшов вираз: сім’я - осередок суспільства. Звичайно ж, сім’я належить до найважливіших суспільних та державних цінностей. Деякі наукові теорії стверджують, що саме форма сім’ї могла протягом багатьох століть визначати загальний напрям еволюції основоположних макросоціальних систем.

Для дітей родина - це своєрідне середовище, в якому у дитини складаються умови його психічного, фізичного, інтелектуального та емоційного розвитку. Для дорослої людини вона є джерелом реалізації цілого ряду його потреб.

День родини

Український День родини відносно молоде свято і відзначається з 2012 року. Відповідний Указ Президента України № 1209/2011 "Про відзначення в Україні деяких пам'ятних дат і професійних свят" був підписаний 30 грудня 2011 року. Святкування цього дня має щорічний характер і встановлено на 8 липня.

Родина являє собою організовану соціальну групу, а її представники пов'язані між собою не тільки спільністю побуту, але і взаємною моральною відповідальністю, а також соціальною необхідністю, яка зумовлює потребу суспільства в духовному і фізичному самовідтворенні, звідси, мабуть і пішов вираз: сім’я - осередок суспільства . Звичайно ж, сім’я належить до найважливіших суспільних і державним цінностям. Деякі наукові теорії стверджують, що саме форма сім'ї могла протягом багатьох століть визначати загальний напрям еволюції основоположних макросоціальних систем.

Для дітей родина - це своєрідне середовище, в якому у дитини складаються умови його психічного, фізичного, інтелектуального та емоційного розвитку. Для дорослої людини вона є джерелом реалізації цілого ряду його потреб.

Необхідно відзначити, що в міжнародному співтоваристві День сім'ї засновано Генеральною Асамблеєю ООН ще в 1993 році і відзначається 15 травня.

День Конституції України

День Конституції – не просто свято нормативного акту, а день, коли було затверджено права і свободи громадян України.

Щиро вітаємо спілчан із вітають всіх із Днем Конституції! Ми пишаємося нашою країною і з гордістю відзначаємо це державне свято!