Валентина Харченко

ЧОРНОБИЛЬ

Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату

І застигає в жилах кров.

Чорнобиль –  помирає у дитини мати

І не віддасть їй вже свою любов.

Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,

Страждань та гірко виплаканих сліз.

Ця радіація впадає в Чорне море, 

Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.

Чорнобиль – доки будемо терпіти

Таку халатність та тяжкий урок?

Чорнобиль – помирають наші діти, яким

В житті вже не зробити перший крок.

26 квітня минає 35 років з дня найбільшої в історії людства техногенної катастрофи – аварії на Чорнобильській АЕС.

Чорнобильська трагедія показала світу не лише масштаби сучасних техногенних загроз, їх потужну руйнівну силу та жахливі наслідки, а й наскільки великою може бути людська самопожертва.

 В цей день ми схиляємо голову перед героїчним подвигом пожежних, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків та всіх тих, хто став на захист людства. Усвідомлюючи смертельну небезпеку, не шкодуючи своїх сил, здоров’я та самого найціннішого – свого життя, вони захистили теперішнє покоління від катастрофічного впливу радіації, продемонструвавши світові зразок безмірної мужності та самовідданості.

Чорнобильська трагедія має знов і знов повертати нас до усвідомлення створення ефективної системи безпеки праці в кожній галузі економіки. Пам`ятаймо, людське життя та здоров’я – найвища соціальна цінність!